Створення «Фонду ризику»
У всьому народному господарстві прискорений рух уперед неможливий без розробки та швидкого освоєння нової техніки, а це процес за своєю природністю імовірнісний. Створення нових установок найчастіше пов’язані з ризиком. Чи вдасться забезпечити їхню працездатність, отримати кращі характеристики — з’ясується лише після апробації нової технології, на що піде кілька років. А кошти, матеріальні ресурси потрібні зараз.
Неохоче йдуть на освоєння нової техніки багато адміністраторів, керівників промислових підприємств, фінансистів. Навіщо ризикувати, міркують вони, адже можна рухатися вперед та повільніше, але надійніше, впевненіше. Справді, можна, але тоді неминуче науково-технічне відставання. Де ж вихід?
Необхідно створити «Фонд ризику» та відраховувати до нього хоча б 1% національного доходу. Звичайно, бажано більше, проте важливо, щоб нове встигло перемогти старе перш, ніж застаріє.
Закон проти лихварства
Закони про граничну ставку кредиту діють у багатьох країнах. Наприклад, США граничні кредитні ставки для банків встановлюються законами окремих штатів. У Канаді максимальна ставка – 60%. А в Японії перевищення 20% загрожує кримінальною відповідальністю. В Україні зараз відсотки коливаються реально від 36-42% (а у 90-ті ставки за кредитами були 100, 200 і навіть 500% — такого пограбування населення ще не бачило). Хоча всім відомий факт, що якщо відсотки по кредитах у країні вищі за 7% — це смерть для будь-якої економіки, що ми й спостерігаємо вже майже три десятиліття.
Реальний заслін цього небезпечного для України явища можна поставити лише шляхом визначення конкретного значення максимально допустимої процентної ставки для комерційних банків та всіх інших кредитних організацій:
«Стягнення відсотка за ці позики гроші, кредит чи майно у розмірі, що перевищує 5 % від суми позики, кредиту, оціненого майна, або утримання одноразової винагороди з отриманої суми чи іншої винагороди з одержуваної суми понад 5 %, або встановлення пені та неустойки за прострочення платежу за позикою, кредитом чи іншою прихованою формою платежу»
І, залежно від обставин, встановити такі види покарання, як позбавлення волі (до 3 років), виправні роботи, конфіскація майна тощо.
«Язичники могли укласти на підставі розуму, що лихвар є чотири рази злодій і вбивця. Ми ж, християни, так їх шануємо, що мало не молимося на них заради їхніх грошей…»
© Мартін Лютер
